Це цікаво
Огірок - індійська ліана 18.01.2012
Ми здавна зналися на смаку!
Огірки відомі як овочева рослина біля шести тисяч років. Батьківщина огірка - північно-західна Індія. Плід огірка, як і гарбуза, - ягода. В Індії дикі огірки ростуть у лісі, обвиваючи дерева, як ліани. Огірками обплетені паркани в селах. При густій посадці батогакультурних огірків піднімаються нагору, чіпляючись за підставлені для них підпірки.
Огірок зображений на фресках Давнього Єгипту та у грецьких храмах, дозволяє судити про досить поважний його вік. У Китаї і Японії землевласники знімають урожай цих овочів три рази на рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім висаджують на добре вдобрену землю городу й підв'язують до колів. Зі шпалер звисають величезні плоди огірків в 1,5 м довжиною. Цей сорт китайських огірків обробляють тепер у Європі в теплицях.
Водились на Русі не тільки карасі...
Віддавна огірки є улюбленою овочевою рослиною на Русі. У розповсюдженому в ХVIII столітті посібнику із землеробства читаємо: "Понеже в Росії... огірки краще інших європейських місць ростуть, то тут про їх багато й описувати не потрібне".
Коли огірок уперше з'явився наРусі, точно сказати не можна. Припускають, що він був відомий ще до IX сторіччя. Перше літературне згадування про огірки в Московській державі належить німецькому послу Герберштейну від 1528 року. Трохи пізніше, в 30-х роках XVII століття схвальний відгук руським огіркам дав німецький мандрівник Адам Олеарій (Ельшлегер) у своєму "Докладному описі подорожі голштинського посольства в Московію й Персію".
Петро Перший найвищим велінням видав указ про створення спеціального господарства по вирощуванню огірків. Було це в XVII столітті, але на столах простих людей огірок уже не був екзотичним продуктом. Мандрівники із Західної Європи відзначали, що огірки на Русі розводяться в неймовірній кількості й не могли зрозуміти, чому це вони ростуть у нас краще, ніж у Європі.
Огірок-лікарьок
Цікавий той факт, що всіма улюблені солоні огірочки підвищують чоловічу потенцію. В огірках міститься велика кількість натрію, без якого життя на землі практично неможливе. Крім того, у них є хлор, що, володіючи відбілюючою дією, відбілює весь травний тракт. Клітковина, що міститься в солоних огірках, сприяє загоєнню мікротравм, поліпшує циркуляцію судин.
Доведено, що регулярне вживання в їжу цього чудо-продукту швидко відновлює сили після різних стресів.
Ось, що писали про огірки у «Лєчебнику» триста років тому:
„Вода, у якій огірки варені, якщо її прийняти, спрагу гасить, а якщо до того додаєш мазь, складену із соку свороборинного цвіту (шипшини або троянди) із цукром за всіма правилами, тоді цей засіб прохід рухає (підсилює роботу кишечника)".
Зелененький він був...
Огіркові рекорди занесені навіть у книгу Гіннеса. Так найдовший огірок - 1,83 м вирощений в Угорщині й відноситься до китайського різновиду огірків. У приміщенні вдалося виростити огірок вагою більше 6 кг, а на повітрі ненабагато менше - 3,7 кг.
Життя за один огірок
У старий час, коли огірки були великою рідкістю, турецький султан Магомет Другий, жорстокий і жадібний, одного разу наказав розрізати животи своїм семи підлеглим, щоб довідатися, хто з них з'їв один із присланих йому в подарунок огірків.
Зараз огірок не викликав би таких жорстоких сцен - звичайний овоч у городі, але любимо ми його від цього не менше. Плоди огірка мають досить коштовні смакові, дієтичні й лікувальні якості.
Що незвичайно, він єдиний з овочів, плоди якого ми їмо в зеленому виді, недоспілому. Історія появи огірка на нашому столі сама по собі дуже цікава.
